попестити

ПОПЕ́СТИТИ, е́щу, е́стиш, док., кого, що.

1. Док. до пе́сти́ти 1.

Як п'яна [Настя], то було ще заговорить до мене, і дитину попестить (Марко Вовчок);

Яка вона мати, чи вона прибере, попестить коли дитину (Панас Мирний);

Інженер ласкаво попестив його [коня] гладеньку шию (В. Гжицький).

2. Пестити якийсь час.

Значення в інших словниках

1. попестити — попе́стити дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. попестити — -ещу, -естиш, док., перех. 1》 Док. до пестити 1). 2》 Пестити якийсь час.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. попестити — Попе́стити, -пе́щу, -пе́стиш  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
4. попестити — ПОПЕ́СТИТИ, е́щу, е́стиш, док., перех. 1. Док. до пе́стити 1. Як п’яна [Настя], то було ще заговорить до мене, і дитину попестить (Вовчок, І, 1955, 268); Яка вона мати, чи вона прибере, попестить коли дитину (Мирний, IV, 1955, 70)...  Словник української мови в 11 томах
5. попестити — Попе́стити, -пещу, -стиш гл. Понѣжить, полелѣять, поласкать. Сим. 67. Пошкандибала Івана-сина годувать; воно сповитеє кричало у холодочку за снопом; росповила, нагодувала, попестила. Шевч. 623.  Словник української мови Грінченка