пописати
ПОПИСА́ТИ, ишу́, и́шеш, док., що.
1. Написати багато чого-небудь.
В судах підсипав [писар] добре, щоб пописали такі допроси, які писареві хотілось (Г. Квітка-Основ'яненко);
Що було до писання – рахункові задачі, німецькі задачі, – те попишемо (І. Франко);
// Написати або намалювати що-небудь у багатьох місцях.
Всюди хрести пописала [Домаха] округи оселі – як од сатани (Ганна Барвінок).
2. Переписати багатьох.
До полудня працюють [дівчата] мляво, а коли попише табельщик, починають, як каже рябий Шаповал, дуріть (Г. Косинка).
3. Списати, покрити письмовими знаками що-небудь.
Пописати чисті листки.
4. розм. Розмалювати кого-, що-небудь.
Пописати комин різними птицями, квітами.
5. перен., розм. Покрити смугами, порізами, борознами і т. ін. поверхню чого-небудь.
І справді, скілько тут Сокири ні бряжчали, Ні дубчика, ні липки не стяли І тільки де-не-де що кору пописали (Є. Гребінка);
Піт котився з їх патьоками і, помочивши чорну куряву, пописав їх лиця довгими смужками (І. Нечуй-Левицький).
6. Писати якийсь час.
З ученицею довелося пописати диктанти.
Словник української мови (СУМ-20)