попискувати
ПОПИ́СКУВАТИ, ую, уєш, недок.
Пищати час від часу.
Зовсім близько, немов перелітаючи слідом за ними, попискувала невидима пташечка: “кві-і, кві-і”... (Є. Гуцало);
Всі зручніше вмощувалися на гичці, замовкали, тільки дівчата ще попискували та перешіптувались (В. Кучер);
Попискує, курличе пташиним пересвистом невсипущий ефір. Микола притискає навушники до вух (П. Автомонов);
Кидала [Зіна] скрадливі погляди на лобатого студента в червоній тенісці, що кутуляв вареники, аж вони жалібно попискували (Ю. Мушкетик);
Тонко попискував під ногами сніжок, обарвлений рожевими фарбами досвітку і скутий морозом (Я. Гримайло).
Словник української мови (СУМ-20)