попискувати

ПОПИ́СКУВАТИ, ую, уєш, недок.

Пищати час від часу.

Зовсім близько, немов перелітаючи слідом за ними, попискувала невидима пташечка: “кві-і, кві-і”... (Є. Гуцало);

Всі зручніше вмощувалися на гичці, замовкали, тільки дівчата ще попискували та перешіптувались (В. Кучер);

Попискує, курличе пташиним пересвистом невсипущий ефір. Микола притискає навушники до вух (П. Автомонов);

Кидала [Зіна] скрадливі погляди на лобатого студента в червоній тенісці, що кутуляв вареники, аж вони жалібно попискували (Ю. Мушкетик);

Тонко попискував під ногами сніжок, обарвлений рожевими фарбами досвітку і скутий морозом (Я. Гримайло).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me