попискувати

ПОПИ́СКУВАТИ, ую, уєш, недок. Пищати час від часу.

Зовсім близько, немов перелітаючи слідом за ними, попискувала невидима пташечка: «кві-і, кві-і»… (Гуц., Скупана.., 1965, 51);

Всі зручніше вмощувалися на гичці, замовкали, тільки дівчата ще попискували та перешіптувались (Кучер, Трудна любов, 1960, 92);

Попискує, курличе пташиним пересвистом невсипущий ефір. Микола притискає навушники до вух (Автом., Так народж. зорі, 1960, 100);

Кидала [Зіна] скрадливі погляди на лобатого студента в червоній тенісці, що кутуляв вареники, аж вони жалібно попискували (Мушк., Серце.., 1962, 291);

Тонко попискував під ногами сніжок, обарвлений рожевими фарбами досвітку і скутий морозом (Грим., Незакінч. роман, 1962, 46).

Значення в інших словниках

1. попискувати — попи́скувати дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. попискувати — див. звучати  Словник синонімів Вусика
3. попискувати — -ую, -уєш, недок. Пищати час від часу.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. попискувати — ПОПИ́СКУВАТИ, ую, уєш, недок. Пищати час від часу. Зовсім близько, немов перелітаючи слідом за ними, попискувала невидима пташечка: “кві-і, кві-і”... (Є.  Словник української мови у 20 томах