попище

ПОПИ́ЩЕ, а, ч., зневажл.

Збільш. до піп.

– Але коли б ти знала моє горе: в залу приперся заросянський попище та ще й з сином (І. Нечуй-Левицький);

Якби перехопив хто погляди, що їх кидав на владику цей рудий попище, зразу зрозумів би, яким чортом дихає цей божий слуга (О. Ільченко).

Значення в інших словниках

1. попище — попи́ще іменник чоловічого роду, істота зневажл.  Орфографічний словник української мови
2. попище — ПОПИ́ЩЕ, а, ч., зневажл. Збільш. до піп. — Але коли б ти знала моє горе: в залу приперся заросянський попище та ще й з сином (Н.-Лев.  Словник української мови в 11 томах