1. Словник української мови у 20 томах

попище

ПОПИ́ЩЕ, а, ч., зневажл.

Збільш. до піп.

– Але коли б ти знала моє горе: в залу приперся заросянський попище та ще й з сином (І. Нечуй-Левицький);

Якби перехопив хто погляди, що їх кидав на владику цей рудий попище, зразу зрозумів би, яким чортом дихає цей божий слуга (О. Ільченко).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. попище — попи́ще іменник чоловічого роду, істота зневажл. Орфографічний словник української мови
  2. попище — ПОПИ́ЩЕ, а, ч., зневажл. Збільш. до піп. — Але коли б ти знала моє горе: в залу приперся заросянський попище та ще й з сином (Н.-Лев. Словник української мови в 11 томах