1. Словник української мови в 11 томах

попище

ПОПИ́ЩЕ, а, ч., зневажл. Збільш. до піп.

— Але коли б ти знала моє горе: в залу приперся заросянський попище та ще й з сином (Н.-Лев., III, 1956, 246);

Якби перехопив хто погляди, що їх кидав на владику цей рудий попище, зразу зрозумів би, яким чортом дихає цей божий слуга (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 301).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. попище — попи́ще іменник чоловічого роду, істота зневажл. Орфографічний словник української мови
  2. попище — ПОПИ́ЩЕ, а, ч., зневажл. Збільш. до піп. – Але коли б ти знала моє горе: в залу приперся заросянський попище та ще й з сином (І. Нечуй-Левицький); Якби перехопив хто погляди, що їх кидав на владику цей рудий попище, зразу зрозумів би, яким чортом дихає цей божий слуга (О. Ільченко). Словник української мови у 20 томах