поплавець
ПОПЛАВЕ́ЦЬ, вця́, ч.
1. Прикріплений до ліски шматок якої-небудь речовини, легшої від води, що утримує гачок на належній глибині й сигналізує про клювання риби.
Вода шумить! .. вода гуля! .. На березі Рибалка молоденький На поплавець глядить і примовля: – Ловіться, рибочки, великі і маленькі! (П. Гулак-Артемовський);
Коська мені кращу вудку віддав, от який він хороший товариш! Поплавці в нас однакові – червоні з одного боку, круглі (Ю. Збанацький).
2. Прикріплена до дна або до берега споруда чи предмет, що утримується на поверхні води.
На самім ставу виноградом оповита альтанка-поплавець горіла, як заквітчане панікадило (А. Головко).
3. спец. Пристрій у гідрометричних і сигнальних приладах для визначення або регулювання рівня рідини.
Постійний рівень пального в поплавцевій камері і жиклері [карбюратора] досягається за допомогою поплавця, і голчастого клапана (з наук. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)