поплавець
ПОПЛАВЕ́ЦЬ, вця́, ч.
1. Прикріплений до ліски шматок якої-небудь речовини, легшої від води, що утримує гачок на належній глибині й сигналізує про клювання риби.
Вода шумить! .. вода гуля! .. На березі Рибалка молоденький На поплавець глядить і примовля: – Ловіться, рибочки, великі і маленькі! (П. Гулак-Артемовський);
Коська мені кращу вудку віддав, от який він хороший товариш! Поплавці в нас однакові – червоні з одного боку, круглі (Ю. Збанацький).
2. Прикріплена до дна або до берега споруда чи предмет, що утримується на поверхні води.
На самім ставу виноградом оповита альтанка-поплавець горіла, як заквітчане панікадило (А. Головко).
3. спец. Пристрій у гідрометричних і сигнальних приладах для визначення або регулювання рівня рідини.
Постійний рівень пального в поплавцевій камері і жиклері [карбюратора] досягається за допомогою поплавця, і голчастого клапана (з наук. літ.).
Значення в інших словниках
- поплавець — поплаве́ць іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- поплавець — -вця, ч. 1》 Прикріплений до ліски шматок якої-небудь речовини, легшої від води, що утримує гачок на належній глибині й сигналізує про клювання риби. 2》 Прикріплена до дна або до берега споруда чи предмет, що утримується на поверхні води. 3》 спец. Великий тлумачний словник сучасної мови
- поплавець — ПОПЛАВЕ́ЦЬ (легший від води предмет, що утримує гачок, сіть на належній глибині та сигналізує про клювання риби), ПОПЛАВО́К, ПОПЛАВИ́ЩЕ, ҐАЛАҐА́Н діал. (на великій рибальській сіті). Словник синонімів української мови
- поплавець — Поплаве́ць, -вця́; -вці́, -вці́в Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- поплавець — ПОПЛАВЕ́ЦЬ, вця́, ч. 1. Прикріплений до ліски шматок якої-небудь речовини, легшої від води, що утримує гачок на належній глибині й сигналізує про клювання риби. Вода шумить!.. вода гуля!.. Словник української мови в 11 томах
- поплавець — Поплавець, -вця́ м. Поплавокъ. На березі рибалка молоденький на поплавець глядить. Г.-Арт. (О. 1861. III. 118). Словник української мови Грінченка