1. Словник української мови в 11 томах

поплавець

ПОПЛАВЕ́ЦЬ, вця́, ч.

1. Прикріплений до ліски шматок якої-небудь речовини, легшої від води, що утримує гачок на належній глибині й сигналізує про клювання риби.

Вода шумить!.. вода гуля!.. На березі Рибалка молоденький На поплавець глядить і примовля: — Ловіться, рибочки, великі і маленькі! (Г.-Арт., Байки.., 1958, 76);

Коська мені кращу вудку віддав, от який він хороший товариш! Поплавці в нас однакові — червоні з одного боку, круглі (Збан., Мор. чайка, 1959, 33).

2. Прикріплена до дна або до берега споруда чи предмет, що утримується на поверхні води.

На самім ставу виноградом оповита альтанка-поплавець горіла, як заквітчане панікадило (Головко, II, 1957, 237).

3. спец. Пристрій у гідрометричних і сигнальних приладах для визначення або регулювання рівня рідини.

Постійний рівень пального в поплавцевій камері і жиклері [карбюратора] досягається за допомогою поплавця, і голчастого клапана (Зерн. комбайни, 1957, 174).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. поплавець — поплаве́ць іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. поплавець — -вця, ч. 1》 Прикріплений до ліски шматок якої-небудь речовини, легшої від води, що утримує гачок на належній глибині й сигналізує про клювання риби. 2》 Прикріплена до дна або до берега споруда чи предмет, що утримується на поверхні води. 3》 спец. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. поплавець — ПОПЛАВЕ́ЦЬ, вця́, ч. 1. Прикріплений до ліски шматок якої-небудь речовини, легшої від води, що утримує гачок на належній глибині й сигналізує про клювання риби. Вода шумить! .. вода гуля! .. Словник української мови у 20 томах
  4. поплавець — ПОПЛАВЕ́ЦЬ (легший від води предмет, що утримує гачок, сіть на належній глибині та сигналізує про клювання риби), ПОПЛАВО́К, ПОПЛАВИ́ЩЕ, ҐАЛАҐА́Н діал. (на великій рибальській сіті). Словник синонімів української мови
  5. поплавець — Поплаве́ць, -вця́; -вці́, -вці́в Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. поплавець — Поплавець, -вця́ м. Поплавокъ. На березі рибалка молоденький на поплавець глядить. Г.-Арт. (О. 1861. III. 118). Словник української мови Грінченка