поплазувати
ПОПЛАЗУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док.
1. Почати плазувати по якійсь поверхні (про плазунів).
Вуж поплазував у гущавину;
// Почати переміщатися, перебираючи руками й ногами (про людей).
Постать лягла на землю й обережно поплазувала до нафтосховища (О. Донченко);
Сербин відкинув серп і накарачках поплазував у рівчак (Ю. Смолич);
Здалося, що вони потрапили в шахту. Просторий бункер мало не до стелі був засипаний блискучим антрацитом. Рачкуючи, по ньому поплазували вглиб (О. Гончар).
2. перен., розм. Почати переміщатися в якому-небудь напрямі (несхвально).
В грудні [1906 р.] з Москви Самаро-Златоустівською залізницею поплазувала в Башкирію каральна експедиція барона Меллер-Закомельського (П. Тичина);
// Почати поширюватися (про щось небажане, неприємне).
Від плечового суглоба [Орлюка] гангрена поплазувала вже через надпліччя до шиї (О. Довженко);
З-під її рук вирвався стогін піаніно і – по кімнаті в гнітючій тиші поплазував глухий дисонанс... (Мирослав Ірчан).
3. Плазувати якийсь час.
Словник української мови (СУМ-20)