поплазувати
ПОПЛАЗУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док.
1. Почати плазувати по якійсь поверхні (про плазунів);
// Почати переміщатися, перебираючи руками й ногами (про людей).
Постать лягла на землю й обережно поплазувала до нафтосховища (Донч., II, 1956, 71);
Сербин відкинув серп і накарачках поплазував у рівчак (Смолич, І, 1947, 118);
Здалося, що вони потрапили в шахту. Просторий бункер мало не до стелі був засипаний блискучим антрацитом. Рачкуючи, по ньому поплазували вглиб (Гончар, III, 1959, 254).
2. перен., розм. Почати переміщатися в якому-небудь напрямі (несхвально).
В грудні [1906 р.] з Москви Самаро-Златоустівською залізницею поплазувала в Башкирію каральна експедиція барона Меллер-Закомельського (Тич., III, 1957, 231);
// Почати поширюватися (про щось небажане, неприємне).
Від плечового суглоба [Орлюка] гангрена поплазувала вже через надпліччя до шиї (Довж., Зач. Десна, 1957, 308);
З-під її рук вирвався стогін піаніно і — по кімнаті в гнітючій тиші поплазував глухий дисонанс… (Ірчан, II, 1958, 121).
3. Плазувати якийсь час.
Словник української мови (СУМ-11)