поповнювати
ПОПО́ВНЮВАТИ, юю, юєш, ПОПОВНЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., ПОПО́ВНИТИ, ню, ниш, док., що.
1. Наповнювати собою що-небудь.
Кілька струмків, витікаючи з-під скель, завжди поповнювали озеро, тому вода в ньому на протязі всього літа була свіжа й холодна (О. Донченко);
// перен. Доповнюючи, робити завершеним що-небудь.
Праця цікава тим, що описані факти з власного життя автори поповнювали архівними матеріалами (з публіц. літ.).
2. Входити до складу чого-небудь, ставати доповненням до чого-небудь, надбанням чогось.
Трудове козацтво не захотіло визнати Врангеля своїм вождем, не побажало йти поповнювати його поріділі в боях частини (О. Гончар);
Наші [письменницькі] лави ростуть. Поповнює їх письменник з мас (В. Еллан-Блакитний);
У змаганні виявилось багато нових майстрів буряківництва, що поповнили численні ряди вже відомих на всю країну передовиків (із журн.).
3. Додаючи, відновлювати або збільшувати кількість, обсяг, склад чого-небудь.
На півдні починалась осінь. Блаженна пора, коли Галина Назарівна ґрунтовно поповнює невичерпні запаси своїх настойок та наливок (Л. Дмитерко);
Замість бою всіма силами, Ружинський бився тільки частиною їх, ледве поповнюючи неймовірні втрати (Іван Ле);
– Я б то собі так думав: оттой хліб, що з гамазеїв добрі люди розібрали, чи не треба б його поповнити? (Г. Квітка-Основ'яненко);
// Збагачувати що-небудь чимсь.
Самі учні знали, за чим ішли до інституту. Ішли за тим, щоб поповнити свої програмові знання, одержати диплом городського вчителя або проскочить до вищої школи (С. Васильченко);
Поет [П. Тичина] в процесі творчої праці поповнив літературну мову новими афоризмами (з наук. літ.).
4. Замінювати чимсь нестачу чого-небудь.
Галай, перекосивши ворожу кінноту, .. ловив тепер під кулями коней і поповняв ними недостачу в тачанках (Ю. Яновський);
Нестачу вроди князь намагався поповнити пихатою ходою, владним голосом і безмежною жорстокістю (П. Панч);
Брак подробиць він умів поповнювати своїми гумористичними коментарями (С. Журахович);
Поживні речовини [для волів], яких не вистачає, поповнюють концентратами (з наук. літ.);
// Повертати, відшкодовувати.
Каса дивиться на те, кілько довжник має на собі ґрунту записано .. Я дивлюся на те, чи ти спроможешся поповнити той довг (Л. Мартович).
5. зах. Учиняти.
В тюрмах бився, в них, давніх позбуваючись гріхів, нові, ще тяжчі поповняти вчився (І. Франко);
[Джон:] Замкнутись у собі і здушити біль – це все одно, що поповнити самовбивство (Мирослав Ірчан).
(1) Попо́внювати си́ли – збільшувати певні ресурси ставати сильнішим; зміцнюватися.
Вона недавно приїхала і зараз поповнює щодня свої сили (Ю. Яновський).
Словник української мови (СУМ-20)