поповнювати

попо́внювати

-юю, -юєш і поповняти, -яю, -яєш, недок., поповнити, -ню, -ниш, док., перех.

1》 Наповнювати собою що-небудь.

|| перен. Доповнюючи, робити завершеним що-небудь.

2》 Входити до складу чого-небудь, ставати доповненням до чого-небудь, надбанням чогось.

3》 Додаючи, відновлювати або збільшувати кількість, обсяг, склад чого-небудь.

|| Збагачувати що-небудь чимсь. Поповнювати сили.

4》 Замінювати чимсь нестачу чого-небудь.

|| Повертати, відшкодовувати.

5》 зах. Учиняти.

Значення в інших словниках

1. поповнювати — (робити щось повнішим) збагачувати, поновлювати.  Словник синонімів Полюги
2. поповнювати — попо́внювати дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
3. поповнювати — Доповнювати; (сили) примножувати, набиратися чого; (лексику) збагачувати; (недостачу) компенсувати, (недоробку) надолужувати; (борг) повертати; (самогубство) Г. учиняти.  Словник синонімів Караванського
4. поповнювати — ПОПО́ВНЮВАТИ, юю, юєш, ПОПОВНЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., ПОПО́ВНИТИ, ню, ниш, док., що. 1. Наповнювати собою що-небудь. Кілька струмків, витікаючи з-під скель, завжди поповнювали озеро, тому вода в ньому на протязі всього літа була свіжа й холодна (О.  Словник української мови у 20 томах
5. поповнювати — ДОДАВА́ТИ (давати, класти, говорити і т. ін. на додачу, понад щось), ДОБАВЛЯ́ТИ, ПРИЄ́ДНУВАТИ, ДОКЛАДА́ТИ, ПРИКЛАДА́ТИ, ПРИЛУЧА́ТИ, ДОЛУЧА́ТИ, ДОМІ́ШУВАТИ, ПРИМІ́ШУВАТИ, ПІДБАВЛЯ́ТИ розм., ПРИБАВЛЯ́ТИ розм., НАБАВЛЯ́ТИ розм., НАДБАВЛЯ́ТИ розм.  Словник синонімів української мови
6. поповнювати — Попо́внювати, -нюю, -нюєш; попо́внити, -по́вню, -по́вниш; попо́вни, -по́вніть  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. поповнювати — ПОПО́ВНЮВАТИ, юю, юєш і ПОПОВНЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., ПОПО́ВНИТИ, ню, ниш, док., перех. 1. Наповнювати собою що-небудь. Кілька струмків, витікаючи з-під скель, завжди поповнювали озеро, тому вода в ньому на протязі всього літа була свіжа й холодна (Донч.  Словник української мови в 11 томах