пополохати

ПОПОЛО́ХАТИ, аю, аєш, кого, що, розм.

Док. до поло́хати.

Горобців одшугав: як загуду-задзеленчу, так пополохаю так, що поуз перелітають садок наш (Марко Вовчок);

Іде обережно, як мисливець, котрий боїться пополохати звіра (Ю. Яновський);

* Образно. Не до смерті його бити, ні, а так – добре пополохати, щоб трохи полежав та почухався (Б. Грінченко).

Значення в інших словниках

1. пополохати — пополо́хати дієслово доконаного виду розм.  Орфографічний словник української мови
2. пополохати — -аю, -аєш, перех., розм. Док. до полохати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. пополохати — ПОПОЛО́ХАТИ, аю, аєш, перех., розм. Док. до поло́хати. Горобців одшугав: як загуду-задзеленчу, так пополохаю так, що поуз перелітають садок наш (Вовчок, Вибр., 1937, 230); Іде обережно, як мисливець, котрий боїться пополохати звіра (Ю. Янов.  Словник української мови в 11 томах
4. пополохати — Пополо́хати, -хаю, -єш гл. Испугать многихъ.  Словник української мови Грінченка