пополювати

ПОПОЛЮВА́ТИ, ю́ю, ю́єш, док., кого, що і без прям. дод.

Полювати якийсь час.

Мені сказали, що в лісі багацько вальдшнепів, і я на другий день пішов пополювать (О. Стороженко);

– А в мене сила лосів, – відгукнувся через стіл Конецпольський. Я гадаю, що пишне панство не відмовиться на них пополювати (З. Тулуб);

Одної благодатної осені ми з приятелем вирішили пополювати дикі гуси, як слід, по-справжньому (Остап Вишня).

Значення в інших словниках

1. пополювати — пополюва́ти дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. пополювати — -юю, -юєш, док., перех. і неперех. Полювати якийсь час.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. пополювати — ПОПОЛЮВА́ТИ, ю́ю, ю́єш, док., перех. і неперех. Полювати якийсь час. Мені сказали, що в лісі багацько вальдшнепів, і я на другий день пішов пополювать (Стор., І, 1957, 144); — А в мене сила лосів, — відгукнувся через стіл Конецпольський.  Словник української мови в 11 томах
4. пополювати — Пополювати, -люю, -єш гл. Поохотиться.  Словник української мови Грінченка