1. Словник української мови у 20 томах

пополювати

ПОПОЛЮВА́ТИ, ю́ю, ю́єш, док., кого, що і без прям. дод.

Полювати якийсь час.

Мені сказали, що в лісі багацько вальдшнепів, і я на другий день пішов пополювать (О. Стороженко);

– А в мене сила лосів, – відгукнувся через стіл Конецпольський. Я гадаю, що пишне панство не відмовиться на них пополювати (З. Тулуб);

Одної благодатної осені ми з приятелем вирішили пополювати дикі гуси, як слід, по-справжньому (Остап Вишня).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. пополювати — пополюва́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. пополювати — -юю, -юєш, док., перех. і неперех. Полювати якийсь час. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. пополювати — ПОПОЛЮВА́ТИ, ю́ю, ю́єш, док., перех. і неперех. Полювати якийсь час. Мені сказали, що в лісі багацько вальдшнепів, і я на другий день пішов пополювать (Стор., І, 1957, 144); — А в мене сила лосів, — відгукнувся через стіл Конецпольський. Словник української мови в 11 томах
  4. пополювати — Пополювати, -люю, -єш гл. Поохотиться. Словник української мови Грінченка