попростувати

ПОПРОСТУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док.

Піти, вирушити куди-небудь, у якомусь напрямку; попрямувати.

Тим часом, як гості пили варенуху, в двір увійшли цигани й попростували до клуні (І. Нечуй-Левицький);

Максим Кривоніс передав коня джурі і, розминаючи ноги, попростував до отаманового куреня (П. Панч);

Хлопці звернули з шосейної дороги, попростували в той бік, де за сосновим бором та густими кущами хлюпав широководий Дніпро (Ю. Збанацький);

Данилко з прадідом Данилом вийшли з села, попростували в степ, просто на південь (Ю. Яновський);

// Піти безпосередньо за ким-небудь.

Менші дочки попростували за ними слідком, заглядаючи в світлицю через одчинені двері (І. Нечуй-Левицький).

Значення в інших словниках

1. попростувати — попростува́ти дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. попростувати — -ую, -уєш, док. Піти, вирушити куди-небудь, у якомусь напрямку; попрямувати. || Піти безпосередньо за ким-небудь.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. попростувати — Попростува́ти, -ту́ю, -ту́єш  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
4. попростувати — ПОПРОСТУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док. Піти, вирушити куди-небудь, у якомусь напрямку; попрямувати. Тим часом, як гості пили варенуху, в двір увійшли цигани й попростували до клуні (Н.-Лев.  Словник української мови в 11 томах