попрядки
ПО́ПРЯДКИ, док, мн., етн., заст.
Те саме, що по́пряхи.
Ні діток не має вона, ні родини; от хіба тільки сусідка або кума забіжить часом на попрядки чи так у свято прийде одвідати; а то Пріська все сама та сама (Леся Українка).
Словник української мови (СУМ-20)