попрікання

ПОПРІКА́ННЯ, ння, с., перев. мн., розм., рідко.

Докори, дорікання.

Хмельницький уловив виразні попрікання дружини за таке безсердеччя [безсердечність] її мужа, коли він перебуває у себе вдома поза службовими артикулами староства (Іван Ле).

Значення в інших словниках

1. попрікання — попріка́ння іменник середнього роду рідко  Орфографічний словник української мови
2. попрікання — -я, с., перев. мн., розм., рідко. Докори, дорікання.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. попрікання — ДО́КІ́Р (висловлене комусь або передане в інший спосіб звинувачення, невдоволення тощо), ЗА́КИД, ДОРІКА́ННЯ, ПОПРІКА́ННЯ перев. мн., розм., ПРИПА́РКА ірон., НАГА́НА зах., ДОТИ́НОК зах., ДОКО́РА діал.; КАРТА́ННЯ (гостре або з лайкою); ПЕРЕКО́РИ розм.  Словник синонімів української мови
4. попрікання — ПОПРІКА́ННЯ, я, с., перев. мн., розм., рідко. Докори, дорікання. Хмельницький уловив виразні попрікання дружини за таке безсердеччя [безсердечність] її мужа, коли він перебуває у себе вдома поза службовими артикулами староства (Ле, Хмельницький, І, 1957, 19).  Словник української мови в 11 томах