попряхи
ПО́ПРЯХИ, рях, мн., етн., заст.
Зібрання дівчат та молодиць удень у родичів чи в сусідів, де прядуть або виконують якусь іншу роботу.
Вона так давно бачилася з ними: після Миколи не виходила ні на досвітки, ні на попряхи (Панас Мирний);
Дома пряла сама мати на лаві, бо Христя до Гальки Півнівської на попряхи пішла (А. Головко).
Словник української мови (СУМ-20)