попсований
ПОПСО́ВАНИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. до попсува́ти.
З-під рудої, вкрай попсованої сонцем та негодою смушевої шапки визирало довгобразе, жовте, покраяне не частими, але глибокими зморшками обличчя (Л. Яновська);
Ярослав звелів вислати частину людей для направи волоків, попсованих за зиму й весну (П. Загребельний);
Зубила справді були вщент попсовані першим ударом молота (Яків Баш);
Щоки вже здрябліли й обвисли. Колись бездоганний овал їх був непоправно попсований (Ірина Вільде);
Настрій товариства був рішуче попсований (І. Франко);
Це була натура добра зроду, але зовсім попсована фамільними традиціями панства (І. Нечуй-Левицький);
// попсо́вано, безос. пред.
[Горніг:] Поруччя на сходах поламано, підлоги позривано.., геть все подерто, попсовано, порізано, порозкидано, потоптано, порубано – вкрай сплюндровано! (Леся Українка);
Поштар схопився за велосипед. На щастя, його не було попсовано (О. Донченко).
2. у знач. прикм. Який зіпсувався, став непридатним для використання, вжитку.
– Продав мені попсовані [дзигарі]: показує два, а б'є тринадцять (М. Коцюбинський);
Сміявся Курочка попсованими зубами (О. Донченко).
3. у знач. прикм. Який змінився на гірше, погіршав.
Попсовані стосунки.
4. у знач. прикм. Який засвоїв погані звички, нахили, розбестився (про багатьох).
Попсовані діти.
Словник української мови (СУМ-20)