попуст
ПО́ПУСТ, у, ч.
1. Те саме, що по́пуск 1.
– Пане ксьондзе, при всій шанобі до вас, я вважаю, що ваша тактика є злочинний попуст (З. Тулуб).
2. розм. Полегшення фізичного або душевного стану.
Пані все нездужає та нездужає: ні смерті, ні попусту (І. Франко).
Словник української мови (СУМ-20)