попуст
ПО́ПУСТ, у, ч.
1. Те саме, що по́пуск 1.
— Пане ксьондзе, при всій шанобі до вас, я вважаю, що ваша тактика є злочинний попуст (Тулуб, Людолови, І, 1957, 23).
2. розм. Полегшення фізичного або душевного стану.
Пані все нездужає та нездужає: ні смерті, ні попусту (Фр., II, 1950, 377).
Словник української мови (СУМ-11)