попустувати
ПОПУСТУВА́ТИ¹, у́ю, у́єш, док.
Пустувати якийсь час.
Хлопці попустували трохи, а далі .. майнули на базар (М. Коцюбинський);
Гостра, неспокійна Палажка таки й ненавидить Михайла. Якийсь уже він поважний дуже: ні похихотіти з ним, ні попустувати (А. Тесленко);
Дівчата кинулися геть із ферми, почали крутити одна одну, наче в танці. Раді, бач, що роботу припинено і можна попустувати (В. Кучер).
ПОПУСТУВА́ТИ², у́є, док.
Бути порожнім, не зайнятим ким-, чим-небудь, незаселеним і т. ін. якийсь час.
Словник української мови (СУМ-20)