попутаний
ПОПУ́ТАНИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. до попу́тати;
// у знач. прикм.
На превелику втіху всім [дітям], недовго скакали обидва попутані коники (С. Ковалів).
2. у знач. прикм., розм., рідко. Поплутаний, переплутаний.
Волосся в його [нього] попутане та попатлане (Марко Вовчок).
Словник української мови (СУМ-20)