попутаний

ПОПУ́ТАНИЙ, а, е.

1. Дієпр. пас. мин. ч. до попу́тати;

// У знач. прикм.

На превелику втіху всім [дітям], недовго скакали обидва попутані коники (Ков., Світ.., 1960, 104).

2. у знач. прикм., розм., рідко. Поплутаний, переплутаний.

Волосся в його [нього] попутане та попатлане (Вовчок, І, 1955, 298).

Значення в інших словниках

1. попутаний — попу́таний дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. попутаний — -а, -е. 1》 Дієприкм. пас. мин. ч. до попутати. || попутано, безос. присудк. сл. 2》 у знач. прикм., розм., рідко. Поплутаний, переплутаний.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. попутаний — ПОПУ́ТАНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. до попу́тати; // у знач. прикм. На превелику втіху всім [дітям], недовго скакали обидва попутані коники (С. Ковалів). 2. у знач. прикм., розм., рідко. Поплутаний, переплутаний. Волосся в його [нього] попутане та попатлане (Марко Вовчок).  Словник української мови у 20 томах