попустувати

ПОПУСТУВА́ТИ¹, у́ю, у́єш, док. Пустувати якийсь час.

Хлопці попустували трохи, а далі.. майнули на базар (Коцюб., І, 1955, 132);

Гостра, неспокійна Па-лажка таки й ненавидить Михайла. Якийсь уже він поважний дуже: ні похихотіти з ним, ні попустувати (Тесл., З книги життя, 1949, 102);

Дівчата кинулися геть із ферми, почали крутити одна одну, наче в танці. Раді, бач, що роботу припинено і можна попустувати (Кучер, Прощай.., 1957, 241).

ПОПУСТУВА́ТИ², у́є, док. Бути порожнім, не зайнятим ким-, чим-небудь, незаселеним і т. ін. якийсь час.

Значення в інших словниках

1. попустувати — попустува́ти 1 дієслово доконаного виду попустува́ти 2 дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. попустувати — I -ую, -уєш, док. Пустувати якийсь час. II -ує, док. Бути порожнім, не зайнятим ким-, чим-небудь, незаселеним і т. ін. якийсь час.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. попустувати — ПОПУСТУВА́ТИ¹, у́ю, у́єш, док. Пустувати якийсь час. Хлопці попустували трохи, а далі .. майнули на базар (М. Коцюбинський); Гостра, неспокійна Палажка таки й ненавидить Михайла. Якийсь уже він поважний дуже: ні похихотіти з ним, ні попустувати (А.  Словник української мови у 20 томах
4. попустувати — Попустува́ти, -ту́ю, -єш гл. Пошалить. Пу, попустували трохи — і годі!  Словник української мови Грінченка