попутний
ПОПУ́ТНИЙ, а, е.
Який іде, їде, рухається в одному напрямку з ким-, чим-небудь.
Білограй і Дудка приїхали в місто попутною машиною (Ю. Мушкетик);
Їм лишалося .. діждатися попутного пароплава і розпочати далекі мандри до самого моря (Ю. Збанацький);
// Ходовий, погожий (про вітер).
Попутний вітер швидко жене його баркас далі й далі від берега (А. Шиян).
Словник української мови (СУМ-20)