попідпирати
ПОПІДПИРА́ТИ, а́ю, а́єш, док., що.
Підперти що-небудь (про багатьох); підперти багато чого-небудь; підперти щось у багатьох місцях.
Кругом їх слухають люди, попідпиравши голови долонями (І. Нечуй-Левицький);
Двоє лежать на череві, попідпиравши долонями обличчя, дивляться на вогонь (П. Колесник);
Дерева всюди вгинаються під вагою фруктів. Щоб не ламалося гілля, його попідпирали тичками (В. Минко);
І поставив [маляр] той патрет [портрет] на самій ярмарці і попідпирав (Г. Квітка-Основ'яненко).
Словник української мови (СУМ-20)