попідпирати

ПОПІДПИРА́ТИ, а́ю, а́єш, док., перех. Підперти що-небудь (про багатьох); підперти багато чого-небудь; підперти щось у багатьох місцях.

Кругом їх слухають люди, попідпиравши голови долонями (Н.-Лев., І, 1956, 58);

Двоє лежать на череві, попідпиравши долонями обличчя, дивляться на вогонь (Кол., Терен.., 1959, 77);

Дерева всюди вгинаються під вагою фруктів. Щоб не ламалося гілля, його попідпирали тичками (Минко, Повна чаша, 1950, 35);

І поставив [маляр] той патрет [портрет] на самій ярмарці і попідпирав (Кв.-Осн., II, 1956, 7).

Значення в інших словниках

1. попідпирати — попідпира́ти дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. попідпирати — -аю, -аєш, док., перех. Підперти що-небудь (про багатьох); підперти багато чого-небудь; підперти щось у багатьох місцях.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. попідпирати — ПОПІДПИРА́ТИ, а́ю, а́єш, док., що. Підперти що-небудь (про багатьох); підперти багато чого-небудь; підперти щось у багатьох місцях. Кругом їх слухають люди, попідпиравши голови долонями (І.  Словник української мови у 20 томах
4. попідпирати — Попідпира́ти, -ра́ю, -ра́єш  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)