порахуватися
ПОРАХУВА́ТИСЯ, у́юся, у́єшся, док.
1. з ким і без дод. Здійснити взаємні (перев. грошові) розрахунки з ким-небудь, повністю сплатити один одному усе належне; розрахуватися.
– Плати, Микито, бо в мене катма дрібнотки... А ми з тобою опісля порахуємось (Марко Вовчок);
[Карпо:] Завтра заходь. Порахуємося. Зараз не до тебе (В. Собко).
2. з ким, перен., розм. Помститися за що-небудь; поквитатися.
Не тільки почуття дружби до Лари підохотило її повернутися до лабораторії. Порахуватися з Каргатом за ранок, – от чого їй хотілось (Ю. Шовкопляс);
Якось одному хлопцеві з сусіднього прольоту здалося, що я звернув увагу на його дівчину, він вирішив зо мною, як то кажуть, порахуватися (Ю. Яновський).
3. з чим, також із спол. що, перен. Узяти до уваги, врахувати що-небудь, зважити на щось.
Далі – взялися за мене. Не порахувалися, навіть, що каліка (В. Логвиненко);
// з ким. Виявити повагу, уважно поставитися до когось.
4. діал. Домовитися про щось.
Грицько та Івась теж почали полуднувати. У їх зоставалася ще одна таранька, мати дала по одній кожному. Вони, ще збираючись на пастівник, порахувалися одну з'їсти у обід, другу за полуднем (Панас Мирний).
Словник української мови (СУМ-20)