порожня

ПОРОЖНЯ́, і́, ж., розм.

Те саме, що поро́жнява.

Що є простори пустельні – порожня, як ми називаєм, – В тому немає матерії; що ж є матерія, в тому Марно шукати порожняви (М. Зеров);

// діал. Поле, лука, що пустує.

Коли б у хлібові або на сіножаті, а то у порожні піймав та й штраф (Сл. Б. Грінченка).

○ (1) На порожню́, зі сл. бути, прийти і т. ін. – без вантажу; марно, даремно.

– Що це ти, Панасе, на порожню? Почекай, ось подадуть бетон, – говорив такелажник, не розуміючи, для чого це треба було пускати стрілу [крана] на порожню (Г. Коцюба).

Значення в інших словниках

1. порожня — порожня́ іменник жіночого роду розм.  Орфографічний словник української мови
2. порожня — -і, ж., розм. Те саме, що порожнява. На порожню діал. — без вантажу; марно, даремно. Ходити в порожні діал. — не бути вагітною.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. порожня — ПОРОЖНЕ́ЧА (порожній, нічим не заповнений простір; порожнє місце всередині чого-небудь), ПОРОЖНИ́НА, ПОРОЖНЯВА, ВА́КУУМ, ПОРОЖНЯ́ розм.; ПУСТОТА́ спец. (всередині чого-небудь суцільного). Ще раз передивися торбу, небоженьку.  Словник синонімів української мови
4. порожня — ПОРОЖНЯ́, і́, ж., розм. Те саме, що поро́жнява. Що є простори пустельні — порожня, як ми називаєм, — В тому немає матерії; що ж є матерія, в тому Марно шукати порожняви (Зеров, Вибр., 1966, 138); // діал. Поле, лука, що пустує.  Словник української мови в 11 томах
5. порожня — Порожня, -ні ж. Пустота, пустое мѣсто; мѣсто незасѣянное и непокрытое травой. Коли б у хлібові або на сіножаті, а то у порожні піймав та й штраф. Н. Вол. у. в порожні. Съ пустыми руками, безъ груза, порожнемъ.  Словник української мови Грінченка