порожніти

ПОРОЖНІ́ТИ, і́є, недок.

1. Ставати порожнім, менш заповненим.

От примічають старі, що як стане кратер порожніти, То вже й не знають, відкіль самохіттю вино прибуває (М. Зеров);

// безос.

Порожніє в хаті, пустіє і в коморі, і на дворі, бо, сказано, без хазяїна двір плаче (І. Нечуй-Левицький);

// Ставати безлюдним, малолюдним.

Хата порожніє, зостаються тільки Вельцель, його жінка, дочка, Горніг і старий Бавмерт (Леся Українка);

Була ніч. Пора, коли зовсім порожніють вулиці (Ю. Яновський).

2. рідко. Те саме, що порожнюва́ти.

Ми збудували новий клуб і не в повній мірі його використовуємо. У нас буває чимало вечорів, коли кімнати порожніють (А. Шиян).

Значення в інших словниках

1. порожніти — порожні́ти дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. порожніти — -іє, недок. 1》 Ставати порожнім, менш заповненим. || безос. || Ставати безлюдним, малолюдним. 2》 рідко. Те саме, що порожнювати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. порожніти — СПОРОЖНІ́ТИ (стати пустим, не зайнятим людьми), ЗБЕЗЛЮ́ДНІТИ, ЗБЕЗЛЮ́ДІТИ рідше, ОБЕЗЛЮ́ДНІТИ, ОБЕЗЛЮ́ДІТИ рідше, ЗНЕЛЮДНІ́ТИ, СПУСТІ́ТИ, ОПУСТІ́ТИ рідше, ЗАПУСТІТИ підсил., СПУСТО́ШИТИСЯ підсил., ОСИРОТІ́ТИ підсил. — Недок.  Словник синонімів української мови
4. порожніти — ПОРОЖНІ́ТИ, і́є, недок. 1. Ставати порожнім, менш заповненим. От примічають старі, що як стане кратер порожніти, То вже й не знають, відкіль самохіттю вино прибуває (Зеров, Вибр., 1966, 327); // безос.  Словник української мови в 11 томах