порозбивати

ПОРОЗБИВА́ТИ, а́ю, а́єш, док., що.

1. Розбити все або багато чого-небудь.

[Гебрей:] Я! Що зробив би я?.. Порозбивав би всі камінні довбні! (Леся Українка);

У школі нашій новій стайню зробили [фашисти] і статуї піонера і піонерки порозбивали (О. Іваненко).

2. Ударами пошкодити, привести до стану непридатності все або багато чого-небудь.

Порозбивати глиняний посуд.

3. Ударивши, поранити голову, ніс, око і т. ін. (всім або багатьом); падінням пошкодити собі голову, ніс, око і т. ін. (про всіх або багатьох).

А було як понаходять з Києва вартові козаки, то .. хоч тікай із села! Нашим парубкам пики порозбивають, оселедці пообривають, всі вечорниці розженуть... (О. Стороженко).

4. Поділити на групи і т. ін. всіх або багатьох, усе або багато чого-небудь.

Значення в інших словниках

1. порозбивати — порозбива́ти дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. порозбивати — -аю, -аєш, док., перех. 1》 Розбити все чи багато чого-небудь. 2》 Ударами пошкодити, привести до стану непридатності все чи багато чого-небудь. 3》 Ударивши, поранити голову, ніс, око і т. ін.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. порозбивати — Порозбива́ти, -ва́ю, -ва́єш  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
4. порозбивати — ПОРОЗБИВА́ТИ, а́ю, а́єш, док., перех. 1. Розбити все або багато чого-небудь. [Гебрей:] Я! Що зробив би я?.. Порозбивав би всі камінні довбні! (Л. Укр.  Словник української мови в 11 томах
5. порозбивати — Порозбива́ти, -ва́ю, -єш гл. То-же, что и розбити, но во множествѣ. Двері порозбивав. Мнж. 34. Порозбивали з горілкою бочки. ЗОЮР. І. 245. Він би й губи й зуби усім порозбивав. ЗОЮР. І. 95.  Словник української мови Грінченка