порозкиданий
ПОРОЗКИ́ДАНИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. до порозкида́ти.
Навколо стола, на підлозі порозкидані важкі старовинні фоліанти в шкіряних оправах (О. Гончар);
Який хаос в тій світлиці! Не метено, не прибрано; все порозкидане (І. Нечуй-Левицький);
– Мені сьогодні зведення треба давати по переселенню в район .. Хлопці, роз'їжджайтесь зараз по всьому хутору, і щоб до вечора всі хати були порозкидані. Людей із майном перевозьте до Троянівки (Григорій Тютюнник);
// порозки́дано, безос. пред.
Сьомка вирішив неодмінно піти і ті гроші повизбирати. Чого їм пропадати?.. Це ж не скарб, а просто порозкидано (Ю. Смолич);
[Горніг:] Поруччя на сходах поламано, підлоги позривано, .. попсовано, порізано, порозкидано (Леся Українка);
В кабінеті Оксена, як надворі, – все порозкидано, шафи порозкривані, під ногами валяються папери (Григорій Тютюнник).
2. Який розташувався, розмістився на великій площі, у багатьох місцях.
За територією заводів порозкидані низенькі, з широкими довгими вікнами, бараки (О. Копиленко);
Село Вороничі порозкидане на великім просторі (Л. Мартович).
Словник української мови (СУМ-20)