порозривати
ПОРОЗРИВА́ТИ¹, а́ю, а́єш, док., що.
1. Розірвати все або багато чого-небудь, у багатьох місцях.
А іногді [іноді] проти лави один піде [Нечипір], так тут вже достанеться йому на горіхи; пику йому порозбивають, волосся пообривають, одежу .. порозривають (Г. Квітка-Основ'яненко);
// Порвати, покусати на смерть усіх або багатьох (перев. про собак, хижих тварин).
– Ну, що ж, братці, – каже Іван – Мужичий син, – порозривають нас собаки (з казки).
2. Зруйнувати вибухом, пострілом або силою внутрішнього тиску, висадити в повітря все або багато чого-небудь.
Нове вино порозриває бурдюки (Сл. Б. Грінченка).
3. у сполуч. зі сл. стосунки, зв'язки і т. ін., перен. Порушити, припинити.
Зв'язки ті [між громадами] були тоді ще досить живі й сильні; ще роз'їдлива князівщина та боярщина не здужала була порозривати їх до решти (І. Франко).
(1) Хай би їх порозрива́ло, лайл. – уживається для вираження незадоволення ким-, чим-небудь, зневаги, зла до когось – чогось.
– Зносять людям баштани й сади. Коли б хоч їли, хай би їх порозривало, а то тільки шкоду роблять! (Є. Кравченко).
ПОРОЗРИВА́ТИ², а́ю, а́єш, док., що.
Розрити, розгребти, розкидати (купи землі, листя і т. ін.).
Порозривати тротуари.
Словник української мови (СУМ-20)