поронити

ПОРОНИ́ТИ, роню́, ро́ниш, док., що, діал.

1. Звалити, зламавши, зрізавши, підтявши і т. ін. усе або багато чого-небудь.

Земля загула від гаю, і щось важке наближається до пасіки .. Поронило лісу, суне поміж вуллів [вуликів], й вулля валить (Марко Вовчок).

2. Втратити, загубити (листя, пелюстки, пір'я і т. ін.).

Ой летіли лебедоньки через темний бір, Поронили біле пір'я та й у батьків двір (М. Рильський).

Значення в інших словниках

1. поронити — порони́ти дієслово доконаного виду звалити; втратити — про листя, пір'я діал.  Орфографічний словник української мови
2. поронити — -роню, -рониш, док., перех., діал. 1》 Звалити, зламавши, зрізавши, підтявши і т. ін. усе чи багато чого-небудь. 2》 Втратити, загубити (листя, пелюстки, пір'я і т. ін.).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. поронити — ПОРОНИ́ТИ, роню́, ро́ниш, док., перех., діал. 1. Звалити, зламавши, зрізавши, підтявши і т. ін. усе або багато чого-небудь. Земля загула від гаю, і щось важке наближається до пасіки..  Словник української мови в 11 томах