пороша

ПОРО́ША, і, ж.

Пухкий сніг, перев. перший або який щойно випав.

Старший староста і каже: – .. Раз, дома, у нашій землі, випала пороша... (Г. Квітка-Основ'яненко);

За вікнами свистів і сипав сніговою порошею в шибки вітер (А. Шиян);

* Образно. На травах від яблунь рожева пороша (П. Воронько);

Був П'ятаков рудуватий з порошею сивизни (Ю. Смолич);

* У порівн. Далекий зоряний цвіт сіється і сіється порошею на засніжене село (М. Стельмах).

(1) Водяна́ поро́ша, рідко – мжичка, мряка.

З неба сіяла набридлива водяна пороша, бурхливий вітер боляче сік в обличчя мокрими віхтями (О. Гуреїв);

Він, цей вітрюга, тут ніколи не стихає, лише змінює свою напругу, дошкульний, солоний, вдень він аж очі сліпить, несучи нам назустріч зірвану з бурунів мигтючу водяну порошу (О. Гончар).

Значення в інших словниках

1. пороша — поро́ша іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. пороша — див. СНІГ  Словник синонімів Караванського
3. пороша — -і, ж. Пухкий сніг, перев. перший або який щойно випав. Водяна пороша рідко — мжичка, мряка.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. пороша — СНІГ (атмосферні опади у вигляді білих кристаликів), СНІГОПА́Д, ПОРО́ША, КРУПА́, КРУПИ́. А ми над озером сиділи... Читав Тадейович якраз, І плач гусей осиротілий, І сніг раптовий вразив нас (М.  Словник синонімів української мови
5. пороша — Поро́ша, -ші, -шею; -ро́ші, -ро́ш  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. пороша — ПОРО́ША, і, ж. Пухкий сніг, перев. перший або який щойно випав. Старший староста і каже: — ..Раз, дома, у нашій землі, випала пороша… (Кв.-Осн., II, 1956, 56); За вікнами свистів і сипав сніговою порошею в шибки вітер (Шиян, Баланда, 1957, 18); *Образно.  Словник української мови в 11 томах