пороша
ПОРО́ША, і, ж.
Пухкий сніг, перев. перший або який щойно випав.
Старший староста і каже: – .. Раз, дома, у нашій землі, випала пороша... (Г. Квітка-Основ'яненко);
За вікнами свистів і сипав сніговою порошею в шибки вітер (А. Шиян);
* Образно. На травах від яблунь рожева пороша (П. Воронько);
Був П'ятаков рудуватий з порошею сивизни (Ю. Смолич);
* У порівн. Далекий зоряний цвіт сіється і сіється порошею на засніжене село (М. Стельмах).
(1) Водяна́ поро́ша, рідко – мжичка, мряка.
З неба сіяла набридлива водяна пороша, бурхливий вітер боляче сік в обличчя мокрими віхтями (О. Гуреїв);
Він, цей вітрюга, тут ніколи не стихає, лише змінює свою напругу, дошкульний, солоний, вдень він аж очі сліпить, несучи нам назустріч зірвану з бурунів мигтючу водяну порошу (О. Гончар).
Значення в інших словниках
- пороша — поро́ша іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- пороша — див. СНІГ Словник синонімів Караванського
- пороша — -і, ж. Пухкий сніг, перев. перший або який щойно випав. Водяна пороша рідко — мжичка, мряка. Великий тлумачний словник сучасної мови
- пороша — СНІГ (атмосферні опади у вигляді білих кристаликів), СНІГОПА́Д, ПОРО́ША, КРУПА́, КРУПИ́. А ми над озером сиділи... Читав Тадейович якраз, І плач гусей осиротілий, І сніг раптовий вразив нас (М. Словник синонімів української мови
- пороша — Поро́ша, -ші, -шею; -ро́ші, -ро́ш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- пороша — ПОРО́ША, і, ж. Пухкий сніг, перев. перший або який щойно випав. Старший староста і каже: — ..Раз, дома, у нашій землі, випала пороша… (Кв.-Осн., II, 1956, 56); За вікнами свистів і сипав сніговою порошею в шибки вітер (Шиян, Баланда, 1957, 18); *Образно. Словник української мови в 11 томах