порошок
ПОРОШО́К, шку́, ч.
1. Сипка маса, що складається з дрібних часточок якої-небудь потовченої або розтертої твердої речовини.
Паризька зелень застосовується у вигляді порошку для обпилювання рослин (з наук. літ.);
Какао-порошок – продукт переробки бобів тропічного шоколадного дерева (з наук.-попул. літ.);
// з означ. Така речовина, що застосовується у побуті.
Треба щодня ввечері, перш ніж лягти спати, чистити зуби щіткою з зубним порошком, щоб видалити всі залишки їжі (з навч. літ.);
Пральний порошок; Яєчний порошок.
2. перев. мн. Розтерті або потовчені до однорідної сипкої маси ліки, розфасовані дозами для одноразового вживання.
Почуваю себе непогано, особливо після порошків Фаворського, які приймав сьогодні (М. Коцюбинський);
Платона лихоманило і заливало потом. Він розшукав медпункт, щоб попросити якихось порошків (М. Зарудний).
Словник української мови (СУМ-20)