поряджати
ПОРЯДЖА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПОРЯДИ́ТИ, ряджу́, ря́диш, док., діал.
1. що і без прям. дод. Порядкувати.
– Зостанусь я тутечки, у Дубцях, буду вам господарства доглядати, поряджати (Марко Вовчок).
2. кого, що. Налаштовувати, споряджати що-небудь, готуючи до роботи, в дорогу і т. ін.
Серпи посталили, Справили коси, вози порядили (Я. Щоголів).
3. кого. Наймати, підряджати кого-небудь.
В мене є сусідка пані, так і Боже мій! Нехай би мене порядила на цілий год, здається, й про худобу забув би: така вона до мене привітна (Ганна Барвінок).
Словник української мови (СУМ-20)