порізнений
ПОРІ́ЗНЕНИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. до порізни́ти.
2. у знач. прикм. Не з'єднаний з іншими однорідними предметами, елементами; окремий.
Павло сів щось писати на порізнених клаптях паперу (Леся Українка);
// Який не має зв'язку з іншими; роз'єднаний, поодинокий.
Лиха доля, зачепивши крайком слізьми змоченого крила життя Іванове та Мотрине, майнула на інші хати з більшими недостачами, злиднями – на кріпацькі хати порізнених людей... (Панас Мирний);
На правому березі ще де-не-де безнадійно змагалися окремі, спонукані одчаєм, порізнені загони шляхти (Я. Качура).
3. у знач. прикм. Який не має внутрішньої єдності, згуртованості, цілісності.
Бажав би я, мій рідний краю, .. Щоб Русь порізнена устала З-під віковічного ярма І квітом повним розцвітала У згоді з ближніми всіма! (П. Грабовський).
Словник української мови (СУМ-20)