поріст
ПО́РІСТ, росту, ч.
1. перев. збірн. Пагони, паростки, що виростають від пнів, гілок, коренів і т. ін.
2. Молодий або низькорослий ліс, чагарник.
Зашелестіло листя.., загойдалися гілки у низького поросту, і Леско вибіг з лісу прямо до діда (Панас Мирний);
// Сходи трав'янистих рослин.
– Досить бою! Сон змикає вічі. Ляжмо, хлопці, в поріст яровий. Ще не раз рубатися, не двічі (А. Малишко).
3. розм. Про коротке волосся на голові, щетину на підборідді тощо.
Хлопчина обернувся і побачив невеличкого, зизоокого [чоловічка] .. з рідким жовтавим поростом на бороді (І. Франко).
Словник української мови (СУМ-20)