поріст
ПО́РІСТ, росту, ч.
1. перев. збірн. Пагони, паростки, що виростають від пнів, гілок, коренів і т. ін.
2. Молодий або низькорослий ліс, чагарник.
Зашелестіло листя.., загойдалися гілки у низького поросту, і Леско вибіг з лісу прямо до діда (Мирний, І, 1954, 281);
// Сходи трав’янистих рослин.
— Досить бою! Сон змикає вічі. Ляжмо, хлопці, в поріст яровий. Ще не раз рубатися, не двічі (Мал., Запов. джерело, 1959, 76).
3. розм. Про коротке волосся на голові, щетину на підборідді тощо.
Хлопчина обернувся і побачив невеличкого, зизоокого [чоловічка].. з рідким жовтавим поростом на бороді (Фр., V, 1951, 194).
Словник української мови (СУМ-11)