порість
ПО́РІСТЬ, ПО́РОСТЬ, рості, ж.
Те саме, що по́ріст.
Вже зелена порість пробивається, сонце вигріває землю (К. Гордієнко);
На стурбованому обличчі Грінчака вогонь освітив чорну й густу, як щітка, порість (С. Чорнобривець);
Хтось зрубав [березу] і від пенька встигла вирости густим кущем буйна порость (А. Шиян).
Словник української мови (СУМ-20)