посватати
ПОСВА́ТАТИ, аю, аєш, док., кого.
1. Звернутися до батьків дівчини, звичайно через старостів або взагалі через посередників, прохаючи згоди на одруження з їх дочкою.
Отакий-то жених був Данило Гурч, що посватав Наталю (Марко Вовчок);
Нудна тривога, мов дерево з насіння, росла в Маланчиній душі. Невже не прийдуть? Невже ніхто не посватає? .. Часом вона думала, що Гафійка сама винна (М. Коцюбинський);
Став Грицько мимоволі приглядатись до дівчат на селі – котру б посватати (А. Головко);
// Самому запропонувати себе в чоловіки дівчині, жінці.
Їй і в сні, надійсь, не снилося такого. Сама ж не раз говорила, що він не буде її сватати. А він узяв – та й посватав (М. Стельмах).
2. кому, за кого. Умовити дівчину або парубка погодитися одружитися.
[Вася:] О, хлопець дотепний! Я певен, що він тобі сподобається. [Наталя:] Ну, ви чули таке! Чи всі ви хочете посватати мене за цього Ярчука? (І. Микитенко).
3. перен., розм. Умовити кого-небудь посісти якусь посаду, зайнятися чимсь, взяти участь у якійсь справі тощо, домогтися згоди на це.
Проклятий шеф посватав нас на змагання (Ю. Яновський);
Головував у нашій “Зірці” Федір Глушко. Зняли .. Так ото замість нього посватали до нас головою Михайла Макаровича Короля (Є. Кравченко).
Словник української мови (СУМ-20)