посвистіти
ПОСВИСТІ́ТИ, свищу́, свисти́ш, док.
Свистіти, видавати свист якийсь час.
Таки що вздрить [маляр], так з нього патрет [портрет] і вчеше; хоч би тобі відро або свиня, таки живісінько воно й є; тільки посвистиш та й годі! (Г. Квітка-Основ'яненко);
Гнат порипів шкірянкою, посвистів, похвоськав себе нагайкою по халявах і, бачачи, що Оксен з ним говорити не хоче, вийшов надвір (Григорій Тютюнник);
// Якийсь час утворювати свист за допомогою свистка, дудки і т. ін.
Він подав Яшкові сопілку, і той пильно почав оглядати її. Узяв у рот і посвистів трохи (А. Головко).
Словник української мови (СУМ-20)