посвистіти
ПОСВИСТІ́ТИ, свищу́, свисти́ш, док.
Свистіти, видавати свист якийсь час.
Таки що вздрить [маляр], так з нього патрет [портрет] і вчеше; хоч би тобі відро або свиня, таки живісінько воно й є; тільки посвистиш та й годі! (Г. Квітка-Основ'яненко);
Гнат порипів шкірянкою, посвистів, похвоськав себе нагайкою по халявах і, бачачи, що Оксен з ним говорити не хоче, вийшов надвір (Григорій Тютюнник);
// Якийсь час утворювати свист за допомогою свистка, дудки і т. ін.
Він подав Яшкові сопілку, і той пильно почав оглядати її. Узяв у рот і посвистів трохи (А. Головко).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- посвистіти — посвисті́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
- посвистіти — -свищу, -свистиш, док. Свистіти, видавати свист якийсь час. || Якийсь час утворювати свист за допомогою свистка, дудки і т. ін. Великий тлумачний словник сучасної мови
- посвистіти — ПОСВИСТІ́ТИ, свищу́, свисти́ш, док. Свистіти, видавати свист якийсь час. Таки що вздрить [маляр], так з нього патрет [портрет] і вчеше; хоч би тобі відро або свиня, таки живісінько воно й є; тільки посвистиш та й годі! (Кв.-Осн. Словник української мови в 11 томах